Скільки Росія витрачає на війну: рекордні трильйони та їхній вплив на країну в 2026 році

У 2025 році загальні військові витрати Росії сягнули приблизно 16 трильйонів рублів — це близько 7,5 відсотка валового внутрішнього продукту. Така цифра перетворює оборону на абсолютного лідера федерального бюджету й виводить країну на третє місце у світі за обсягом військових асигнувань після США та Китаю. Кошти йдуть на зарплати бійців, масове виробництво снарядів і дронів, ремонт техніки та приховані програми, які офіційна статистика воліє не розкривати повністю.

Вже в перші три місяці 2026 року витрати на армію та пов’язані з нею потреби встановили новий абсолютний рекорд — 5,9 трильйона рублів. Це майже половина всіх видатків федерального бюджету за квартал і понад 70 відсотків податкових надходжень за той період. Якщо екстраполювати динаміку без поправок, річні військові витрати могли б наблизитися до 9–10 відсотків ВВП, хоча експерти попереджають: перший квартал часто буває «авансовим», і реальна картина вирівнюється згодом.

Ці трильйони рублів — це не просто цифри в звітах. Вони змінюють структуру всієї російської економіки: заводи перелаштовуються під військові замовлення, регіони отримують робочі місця в оборонці, а сім’ї учасників бойових дій отримують виплати, які помітно вищі за середню зарплату в глибінці. Водночас скорочується частка видатків на охорону здоров’я, освіту та інфраструктуру, зростає податкове навантаження на громадян і бізнес, а довгострокові перспективи цивільних галузей відсуваються на другий план.

Офіційний бюджет та незалежні оцінки реальних витрат

Офіційна стаття «Національна оборона» в бюджеті на 2025 рік планувалася на рівні 13,5 трильйона рублів. Фактично витрати виявилися вищими через кілька поправок і засекречених статей. Незалежні розрахунки, що враховують усі військові та навколовійськові напрями, сходяться на сумі близько 16 трильйонів рублів за рік — це 7,5 відсотка ВВП і приблизно 38 відсотків усіх федеральних видатків.

На 2026 рік в ухваленому бюджеті закладено зниження: стаття «Національна оборона» — близько 12,9 трильйона рублів, а загальні військові витрати за скоригованими оцінками — 14,9 трильйона рублів або 6,3 відсотка ВВП. Однак історичний досвід останніх років свідчить, що бюджети неодноразово переглядали в бік збільшення залежно від розвитку подій на фронті. Засекречена частина, яка в першому кварталі 2026 року зросла на 43 відсотки і становила 4,9 трильйона рублів, традиційно на 85 відсотків пов’язана саме з військовими потребами.

Рекордний перший квартал 2026 року

Січень–березень 2026 року стали найдорожчим кварталом із початку повномасштабних бойових дій. Військові та пов’язані витрати сягнули 5,9 трильйона рублів — на 30 відсотків більше, ніж за аналогічний період 2025 року. У перерахунку це майже 65 мільярдів рублів на день або близько 900 мільйонів доларів за поточним курсом.

Така концентрація витрат пояснюється відразу кількома чинниками: авансовими платежами за великими контрактами на озброєння, перенесенням частини видатків з попереднього року для дотримання формальних лімітів дефіциту та сезонною специфікою бюджетного циклу. Засекречені статті зросли особливо різко — до 4,9 трильйона рублів. Це майже 38 відсотків усіх федеральних видатків кварталу. Аналітики зазначають, що саме прихована частина бюджету дає змогу оперативно реагувати на потреби фронту без публічного обговорення.

На що саме йдуть кошти: структура військових витрат

Військовий бюджет — це не моноліт. Основні напрями виглядають так:

• Виплати особовому складу та соціальна підтримка. Зарплати контрактників, надбавки за участь у боях, компенсації сім’ям загиблих і поранених, пенсії ветеранам. У деяких регіонах ці виплати стали головною статтею доходів для тисяч сімей.
• Виробництво та закупівля озброєнь. Масовий випуск снарядів, ракет, дронів, танків і бронетехніки. Багато заводів працюють у три зміни, освоюючи нові потужності.
• Ремонт, модернізація та логістика. Відновлення пошкодженої техніки, створення складів, транспортні коридори, медичне забезпечення на фронті та в тилу.
• Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи. Розробка нових систем, зокрема безпілотників і засобів радіоелектронної боротьби. Значна частина цих програм засекречена.
• Управління та інфраструктура нових територій. Утримання військових і адміністративних структур на приєднаних землях.

Кожен із цих напрямів має власну динаміку. Виробництво боєприпасів, наприклад, зросло в рази порівняно з 2021 роком, але якість і технологічна складність деяких зразків викликають питання у фахівців.

Як Росія фінансує війну

Кошти на оборону надходять із кількох джерел, і їхня комбінація змінюється залежно від цін на нафту та стану економіки:

• Нафтогазові доходи залишаються ключовим, хоча й волатильним джерелом. Санкції та стеля цін ускладнили експорт, але паралельні схеми й нові ринки дають змогу зберігати значні надходження.
• Податкові надходження. З 2025 року підвищили ПДВ з 20 до 22 відсотків, запровадили прогресивну шкалу податку на доходи, збільшили податок на прибуток для великих компаній та акцизи. Ці заходи мають принести додаткові трильйони рублів саме під військові потреби.
• Внутрішні запозичення. Обсяг розміщення облігацій федерального займу (ОФЗ) зріс удвічі порівняно з довоєнним рівнем. Банки та населення активно купують державний борг.
• Фонд національного добробуту. Вилучення з ліквідної частини ФНД обмежені, але в кризові моменти цей інструмент іще використовують.

У першому кварталі 2026 року військові витрати «з’їли» понад дві третини всіх доходів федерального бюджету. Це означає, що навіть за сприятливої кон’юнктури нафтового ринку значна частина витрат покривається за рахунок боргів і податків.

Економічні наслідки: зростання під військовим прапором

Військові замовлення стали потужним драйвером для окремих галузей. Оборонні підприємства наймають людей, платять високі зарплати, завантажують потужності. У деяких регіонах це створило ефект «військового кейнсіанства» — зростання ВВП підтримується державними витратами. Однак загальна картина складніша.

Висока ключова ставка Центрального банку, необхідна для боротьби з інфляцією, стримує кредитування цивільних секторів. Будівництво житла, малий бізнес і невійськові галузі відчувають дефіцит дешевих коштів. Ринок праці перекошений: молоді чоловіки віддають перевагу контракту в армії або роботі на оборонному заводі над звичайними професіями. Це поглиблює кадровий голод у медицині, освіті та сільському господарстві.

Довгостроковий ефект — структурна деформація економіки. Інвестиції в цивільні технології та інфраструктуру відкладаються. Країна дедалі сильніше залежить від військового виробництва, яке в мирний час може виявитися надлишковим.

Соціальна ціна для звичайних людей

Коли майже половина бюджету йде на армію та силовиків, решта статей неминуче стискається. Частка видатків на соціальну політику, охорону здоров’я та освіту знижується відносно оборонних витрат. Це не завжди означає абсолютне скорочення номінальних цифр, але в умовах інфляції та зростання цін реальна доступність послуг падає.

Сім’ї з дітьми та пенсіонери особливо відчувають зростання податків і цін. Підвищення ПДВ безпосередньо б’є по споживчому кошику. Водночас виплати учасникам бойових дій та їхнім сім’ям створюють помітний прошарок людей із відносно високими доходами — це підтримує попит в окремих сегментах, але посилює нерівність.

Демографічні втрати та еміграція кваліфікованих кадрів додають довгострокові ризики. Країна втрачає не лише солдатів на фронті, а й потенціал майбутнього економічного зростання.

Глобальний контекст і порівняння

За даними міжнародних досліджень, Росія в 2025 році витрачала на оборону більше, ніж будь-яка європейська країна, і поступалася лише Сполученим Штатам та Китаю. Військове навантаження в 6,3–7,5 відсотка ВВП значно перевищує показники більшості держав НАТО, де середній рівень тримається близько 2 відсотків.

Для порівняння: до 2022 року Росія витрачала на оборону близько 3–4 відсотків ВВП. Стрибок удвічі за кілька років — явище рідкісне навіть для країн, що воюють. Україна, з зрозумілих причин, несе ще важче навантаження відносно розміру своєї економіки, але її абсолютні цифри залишаються нижчими за російські.

Що буде далі: стійкість моделі в 2026 році та пізніше

Бюджет на 2026 рік формально передбачає невелике зниження частки військових витрат. На практиці багато залежить від інтенсивності бойових дій, цін на нафту та спроможності економіки генерувати ненафтогазові доходи. Вже в першому кварталі реальні витрати перевищили планові орієнтири, і історія останніх років підказує, що коригування в бік збільшення цілком імовірні.

Модель фінансування через поєднання нафтових доходів, підвищених податків і внутрішнього боргу поки що працює. Резервів вистачає, банківська система завантажена державними облігаціями, а оборонна промисловість демонструє здатність до масштабування. Однак ризики накопичуються: виснаження ФНД, перегрів окремих секторів, зростаюча залежність від військових замовлень і тиск санкцій на технологічний імпорт.

Ці трильйони рублів продовжують текти. Вони визначають не лише перебіг поточних подій, а й те, якою стане російська економіка та суспільство через кілька років — більш мілітаризованою, менш диверсифікованою і з помітно зміненими пріоритетами для мільйонів громадян.