Скільки ракет випустила Росія по Україні: повний розбір статистики, типів та наслідків

За даними командування Повітряних сил Збройних сил України, з лютого 2022 року до кінця зими 2026-го російські війська випустили по українській території понад 13 тисяч ракет різних типів. Ця цифра охоплює балістичні, крилаті та інші засоби ураження, запущені з землі, моря й повітря. За нею — не просто суха статистика, а тисячі ночей, коли сирени розривали тишу міст, родини спускалися в укриття, а енергетики за лічені години відновлювали пошкоджені мережі.

Цифри демонструють еволюцію тактики: від перших масованих залпів 2022 року з десятками крилатих ракет одночасно до комбінованих ударів 2025–2026 років, де балістичні та гіперзвукові системи поєднуються з сотнями дронів. Лютий 2026-го став одним із піків — 288 ракет за місяць, що майже вдвічі перевищило січневі показники. Такі сплески нагадують, наскільки війна в повітрі залишається інструментом тиску на тил та інфраструктуру.

Кожен новий рекорд чи масштабна атака, як нічний удар у червні 2026 року з 70 ракетами, включно з рекордною кількістю «Цирконів», свідчить, що Росія зберігає здатність завдавати ударів попри санкції та втрати. Водночас українська протиповітряна оборона перехоплює значну частину цілей, хоча балістичні ракети залишаються серйозним викликом. Ці дані допомагають зрозуміти не лише масштаб, а й динаміку протистояння в повітрі.

Як формувалася загальна статистика та чому точні цифри важливі

Підрахунок ракет, випущених по Україні, ведуть Повітряні сили ЗСУ на основі щоденних звітів про повітряні цілі. У них фіксують запуски за даними радарів, візуального спостереження та наслідків. Не всі одиночні пуски потрапляють до публічних зведень, тому загальна цифра — це консервативна оцінка, підтверджена багаторічними спостереженнями. Незалежні аналітики та міжнародні агентства, такі як AFP, регулярно звіряють дані з українськими джерелами й доходять подібних висновків.

Важливо розрізняти «ракети» та інші засоби. До статистики входять балістичні та крилаті ракети, але не дрони-камікадзе типу Shahed і не керовані авіабомби КАБ, яких, за тими самими даними, випустили понад 120 тисяч. Таке розмежування допомагає точніше оцінювати навантаження на протиповітряну оборону: дрони летять повільно й низько, їх багато, але вони вразливі для зенітних комплексів та винищувачів; ракети — швидші й складніші.

Точна статистика важлива для розуміння стратегії обох сторін. Для України вона показує, які системи ППО працюють ефективніше і куди потрібно спрямовувати допомогу. Для аналізу війни загалом цифри ілюструють, наскільки Росія готова витрачати дорогі боєприпаси заради психологічного та економічного ефекту. Без таких даних легко загубитися в потоці новин про «масовані удари» без розуміння реального масштабу.

Динаміка запусків: від 2022 року до піків 2025–2026

У перші місяці повномасштабного вторгнення Росія застосовувала ракети масовано й часто. Стратегічні бомбардувальники Ту-95 та Ту-160 запускали десятки Х-101 і Х-555 за одну ніч, кораблі Чорноморського флоту стріляли «Калібрами», а наземні комплекси «Іскандер» працювали з території Білорусі та прикордонних районів. Запаси швидко вичерпувалися, і вже до середини 2022 року інтенсивність знизилася.

2023–2024 роки стали періодом адаптації. Росія нарощувала виробництво, відновлювала старі запаси й почала частіше використовувати зенітні ракети С-300/С-400 в наземному режимі як балістичні. Середньомісячна кількість коливалася, але вже тоді сформувався тренд на комбіновані атаки. До 2025 року виробництво дозволило повернутися до вищих темпів, а в 2026-му з’явилися нові піки.

Особливо помітне зростання застосування балістичних ракет. Якщо в січні 2025 року їх було близько 28 за місяць, то в січні 2026-го — вже 91, а в лютому — 121. Це пов’язано зі збільшенням випуску «Іскандерів» та активним використанням «Кинджалів» і «Цирконів». Водночас крилаті ракети продовжували запускати, але їхня частка в загальних залпах іноді знижувалася на користь швидших балістичних засобів.

Основні типи ракет і чому одні небезпечніші за інших

Російський арсенал різноманітний, і кожен тип створює свої виклики для оборони. Балістичні ракети летять по високій траєкторії, розвивають величезну швидкість на кінцевій ділянці й дають дуже мало часу на реакцію. Крилаті ракети йдуть низько, огинаючи рельєф, і їх складніше виявити радарам, хоча вони повільніші.

Ось основні типи, які найчастіше фігурують в ударах:

• «Іскандер-М» (9М723) — квазібалістична ракета наземного базування. Маневрує на траєкторії, складна для перехоплення. Виробництво оцінюють у 60–70 одиниць на місяць.
• «Кинджал» (Х-47М2) — авіаційний варіант балістичної ракети, запускається з винищувачів МіГ-31К. Заявлена гіперзвукова швидкість. До 2026 року по Україні застосували понад 86 таких ракет.
• «Циркон» (3М22) — гіперзвукова протикорабельна ракета, у 2026 році застосовувалася рекордними залпами по наземних цілях.
• Х-101/Х-555 — крилаті ракети великої дальності зі стратегічних бомбардувальників. Низька помітність, модернізована версія має важчу бойову частину (до 800 кг). Виробництво — близько 40–50 на місяць.
• «Калібр» (3М14) — морські крилаті ракети з кораблів і підводних човнів. Понад 700 одиниць застосовано за даними перехоплення.
• Х-22/Х-32 — старі надзвукові протикорабельні ракети, які іноді використовують по наземних цілях. Важкі й руйнівні.

Нові системи, такі як «Орешник», що з’явилися в ударах 2026 року, додають ще один шар складності — це ракети середньої дальності з розділюваними бойовими частинами.

Дані базуються на заявах Повітряних сил ЗСУ та експертних оцінках виробництва.

Рекордні місяці та тактика комбінованих ударів

Лютий 2026 року увійшов в історію як один із найінтенсивніших за ракетною складовою. 288 ракет за місяць — максимум за останні роки. Атаки йшли серіями: 3, 7, 9, 12, 17, 22 та 26 лютого. В одному з ударів застосували 71 ракету одночасно. Балістичні засоби склали значну частку, що ускладнило роботу ППО.

Навесні та влітку 2026 року Росія продовжила експериментувати з тактикою. Вночі на 24 травня застосували «Орешник» по Києву та інших містах. У червні один із ударів включав 70 ракет і понад 600 дронів. Такі комбіновані атаки мають на меті перевантажити систему виявлення та перехоплення: дрони відволікають увагу й витрачають боєприпаси ППО, а ракети прориваються в утворені «вікна».

Українські сили оборони зазначають, що навіть при високому відсотку перехоплення (іноді до 90 % загальних цілей) окремі ракети та уламки все одно завдають шкоди. Особливо болісні влучання в енергетичну інфраструктуру, які призводять до відключень світла та тепла у великих регіонах.

Як українська ППО справляється зі зростаючою загрозою

Протиповітряна оборона України пройшла шлях від радянських систем до сучасних західних комплексів. Patriot, SAMP/T, NASAMS та IRIS-T значно підвищили можливості перехоплення. Особливо важливі Patriot для балістичних цілей — саме вони здатні ефективно працювати проти «Іскандерів» і «Кинджалів» на певних дистанціях.

Тим не менш балістичні ракети залишаються найскладнішою ціллю. Їхня швидкість на кінцевій ділянці, можливість маневру та короткий час польоту дають мало шансів. Крилаті ракети перехоплюють частіше, але при масованому запуску разом з дронами частина цілей усе одно проривається. У 2026 році Повітряні сили регулярно повідомляли про 70–90 % перехоплених цілей у комбінованих атаках, але кожен прорив — це зруйновані будинки, пошкоджені лікарні чи знеструмлені квартали.

Люди навчилися жити з цим. У Києві, Харкові, Одесі та інших містах укриття стали частиною повсякденності. Енергетики відпрацьовують рекордні строки відновлення. Волонтери та міжнародні партнери допомагають з генераторами та ремонтом. Але втома накопичується, і кожна нова атака нагадує про ціну, яку платить цивільне населення.

Виробничі можливості Росії та що це означає надалі

Попри санкції, російський військово-промисловий комплекс зберігає здатність випускати ракети у значних кількостях. За оцінками українських експертів на весну 2026 року, щомісяця виробляють близько 60–70 балістичних ракет «Іскандер-М», 40–50 крилатих Х-101 (в модернізованій версії з посиленою бойовою частиною) та близько 10 «Іскандер-К». Частина компонентів і досі надходить через паралельний імпорт, хоча частка власних мікроелектронних рішень в «Іскандерах» зросла до 90 %.

Ці темпи дозволяють Росії підтримувати поточну інтенсивність ударів або навіть влаштовувати періодичні сплески. Запаси старих радянських ракет поступово виснажуються, але нові партії компенсують втрати. Гіперзвукові та балістичні програми отримують пріоритетне фінансування.

Для України це означає необхідність постійного зміцнення ППО та розвитку власних дальнобійних засобів, щоб бити по місцях зберігання та виробництва. Для міжнародних партнерів — сигнал, що підтримка системами оборони та боєприпасами залишається критично важливою. Цифри виробництва показують, що війна в повітрі може тривати ще довго, якщо не зміниться баланс можливостей.

Людський вимір та стратегічний контекст

За кожною тисячею ракет стоять реальні історії. Один «Іскандер», що влучив у житловий будинок, може забрати десятки життів і зруйнувати долі сотень людей. Масовані удари по енергетиці взимку 2022–2023 та подальші атаки залишили мільйони без світла й тепла в мороз. Українці відповідали неймовірною стійкістю: відновлювали мережі під обстрілами, ділилися генераторами, підтримували одне одного в укриттях.

Водночас ці удари переслідують чітку мету — деморалізувати населення та змусити уряд іти на поступки. Поки цього не відбувається. Україна продовжує зміцнювати оборону, розвивати власне виробництво дронів і дальнобійної зброї, а суспільство демонструє дивовижну здатність адаптуватися.

Цифра в 13 тисяч ракет — це не просто підсумок чотирьох років. Це свідчення того, наскільки глибоко конфлікт проник у повсякденне життя мільйонів людей і наскільки високу ціну доводиться платити за свободу та незалежність. Війна в повітрі триває, і кожен новий залп додає нові рядки в цей складний, трагічний і водночас героїчний літопис.