Іран та Ізраїль: від союзників до прямих війн у 2025–2026 роках

Довга історія відносин між Іраном та Ізраїлем розпочалася з періоду тісного партнерства за останнього шаха, коли економічні зв’язки, військова співпраця та спільні стратегічні інтереси поєднували Тегеран і Тель-Авив. Після ісламської революції 1979 року все змінилося: нова влада зробила антиізраїльську риторику наріжним каменем своєї ідеології, а ядерна програма Тегерана перетворила приховане суперництво на екзистенційну загрозу для єврейської держави.

У 2025 році це протистояння вирвалося на поверхню у вигляді дванадцятиденної війни, де Ізраїль завдав ударів по ядерних та військових об’єктах Ірану, а Тегеран відповів масованими ракетними обстрілами. У лютому 2026 року сталася нова ескалація за участі США: скоординовані удари по іранській інфраструктурі, відповідні залпи по ізраїльських містах і загроза блокування Ормузької протоки, через яку проходить п’ята частина світової нафти.

Сьогодні, наприкінці червня 2026 року, регіон стоїть на крихкому перехресті: військові втрати сягають тисяч, економіки обох країн зазнають багатомільярдних збитків, а прості люди по обидва боки — від сімей в ізраїльських сховищах до мешканців іранських міст під санкціями та бомбардуваннями — продовжують жити в тіні невизначеності, де дипломатичні зусилля переплітаються з ризиком нової спалаху.

Історичний поворот: від тісного партнерства до смертельної ворожнечі

У 1950-х і 1960-х роках Іран за шаха Мохаммеда Рези Пехлеві вважався одним із найближчих союзників Ізраїлю на Близькому Сході. Країни обмінювалися нафтою, технологіями та розвідданими. Ізраїльські фахівці допомагали створювати іранські спецслужби САВАК, прямі рейси сполучали Тегеран із Тель-Авивом, а торгівля процвітала попри арабський тиск. Шах бачив в Ізраїлі партнера в протистоянні з радикальними арабськими режимами та радянським впливом.

Ісламська революція 1979 року перекреслила все. Аятола Рухолла Хомейні повернувся з вигнання, скинув монархію і проголосив експорт ісламської революції головною метою зовнішньої політики. Ізраїль одразу став «малим сатаною» в офіційній риториці — символом гноблення та колоніалізму. Відносини припинилися повністю. Нова влада Ірану почала будувати ідеологію навколо палестинського питання та підтримки будь-яких сил, що виступають проти Тель-Авіва.

Цей поворот був не просто політичним — він став культурним і релігійним вододілом. Перська імперська гордість, що сягає корінням у давнину, зіткнулася з новим шиїтським месіянством, де боротьба з Ізраїлем перетворилася на майже сакральну місію. Для Ізраїлю, який пережив Голокост і війни за виживання, такий поворот означав появу нового потужного ворога на карті регіону.

Мережа тіней: проксі-конфлікт і «Вісь опору»

Іран не став втягуватися в прямі війни з Ізраїлем одразу. Натомість Тегеран створив розгалужену систему союзників і маріонеток, відому як «Вісь опору». Головною ланкою стала «Хезболла» в Лівані — шиїтське угруповання, народжене 1982 року за прямої іранської підтримки. Десятиліттями воно накопичувало тисячі ракет, спрямованих на північ Ізраїлю, і перетворилося на «державу в державі».

Далі пішли палестинські угруповання, включно з ХАМАС, хусити в Ємені, шиїтські ополчення в Іраку та Сирії. Іран постачав їм зброю, гроші, навчав бойовиків і координував дії через Корпус вартових Ісламської революції. Ізраїль відповідав точковими ударами: ліквідацією лідерів у Сирії та Лівані, ударами по конвоях зі зброєю, кібератаками та диверсіями. До 2023 року це залишалося «війною тіней» — кривавою, але обмеженою.

Атака ХАМАС 7 жовтня 2023 року та подальша війна в Газі стали каталізатором. «Хезболла» відкрила другий фронт на півночі, хусити атакували судна в Червоному морі. Ізраїль, послабивши іранських проксі серією важких ударів, включно з ліквідацією ключових командирів, створив умови для прямого зіткнення. Проксі-війна поступово переростала у відкриту.

Ядерний поріг: чому одна програма викликає стільки страху

Ядерна програма Ірану — головний нерв конфлікту. Почнімо з простого: природний уран містить лише 0,7 % потрібного ізотопу. Щоб виготовити паливо для реактора, його збагачують до 3–5 %. Для дослідницьких цілей — до 20 %. Для ядерної зброї потрібно близько 90 %. Іран до 2025 року накопичив сотні кілограмів урану, збагаченого до 60 % — рівня, з якого до бомби залишаються лічені тижні чи місяці за політичного рішення.

Ізраїль вбачає в цьому екзистенційну загрозу. Невелика країна з населенням близько 10 мільйонів осіб, оточена ворогами і пам’ятаючи геноцид, не може дозволити появу ядерної зброї в режиму, який офіційно обіцяє її знищити. Доктрина Бегіна — превентивні удари по ядерних об’єктах потенційних противників — уже застосовувалася проти Іраку 1981 року та Сирії 2007 року. Іранська програма стала червоною лінією номер один.

Мирні жителі з обох боків платять найвищу ціну за цю гонку: іранські сім’ї живуть під тягарем санкцій і страху нових ударів, ізраїльтяни роками чують сирени та вчать дітей ховатися в укриттях під час кожного загострення.

Червень 2025: Дванадцять днів, які змінили все

13 червня 2025 року Ізраїль розпочав операцію «Народ як лев». Понад 200 літаків, сотні дронів і ракет обрушилися на ядерні об’єкти в Натанзі, Фордо, Ісфахані та Араку, військові бази, системи ППО та командні пункти. В перші години загинули десятки високопоставлених генералів Корпусу вартових та близько десятка ядерних учених. Іран відповів операцією «Правдива обітниця — 3»: сотні балістичних ракет і понад тисяча дронів полетіли в бік Ізраїлю.

Кілька ракет прорвали оборону та завдали ударів по житлових районах, лікарні «Сорока» в Беер-Шеві, інституту Вейцмана та нафтопереробному заводу в Хайфі. В ізраїльських містах сирени вили ночами, сім’ї ховалися в захищених кімнатах. В Ірані давні міста здригалися від вибухів, інфраструктура зазнавала серйозних пошкоджень. 22 червня до ударів долучилися США — бомбардувальники B-2 скинули надпотужні бункерні бомби на підземні об’єкти. Іран у відповідь атакував американську базу в Катарі.

24 червня за посередництва США набуло чинності припинення вогню. За дванадцять днів Іран втратив близько тисячі осіб убитими (багато — військові), Ізраїль — близько тридцяти. Ядерна програма Тегерана була серйозно відсунута назад — за різними оцінками, на рік чи два. Але корені конфлікту залишилися.

Дані про втрати та збитки базуються на оцінках іранського Товариства Червоного Півмісяця, ізраїльських офіційних джерел та міжнародних звітів.

Лютий 2026 і далі: нова хвиля ударів і боротьба за виживання

28 лютого 2026 року США та Ізраїль завдали нового потужного удару по Ірану — операція під кодовою назвою, пов’язаною з «епічною люттю». Цілями стали решта військових і ракетних об’єктів, командні центри в Тегерані та інших містах. За повідомленнями, загинули вищі керівники, включно з аятолою Алі Хаменеї, що призвело до тимчасового переходу влади до ради з вищих посадовців. Іран відповів ракетними обстрілами ізраїльських міст, включно із застосуванням касетних боєприпасів, і погрозами перекрити Ормузьку протоку.

У березні–червні 2026 року тривали обміни ударами та спроби переговорів за посередництва Оману, Катару та Пакистану. Іран демонстрував здатність завдавати болісних відповідних ударів, попри послаблену ППО. Ізраїль і США домагалися демілітаризації ракетної програми та повного згортання ядерних амбіцій. Світові ціни на нафту різко зросли, а глобальна економіка відчула новий виток інфляційного тиску.

Ціна крові та сталі: людський і економічний підсумок

Війни 2025 і 2026 років залишили глибокі шрами. В Ірані загинули понад тисяча військових і сотні цивільних, інфраструктура ядерної та ракетної програм зазнала серйозних пошкоджень, економіка, уже задушена санкціями, понесла додаткові мільярдні втрати. В Ізраїлі прямий збиток від ракетних ударів оцінюється в мільярди доларів, постраждали житлові квартали, лікарні та наукові центри, хоча система протиракетної оборони врятувала тисячі життів.

Найважливіше — ці цифри приховують реальні долі: ізраїльські діти, що виросли під сиренами, іранські студенти, чиї університети постраждали від ударів, сім’ї, які втратили годувальників з обох боків. Конфлікт б’є не по абстрактних режимах, а по живих людях.

Глобально війна вдарила по енергетиці та продовольчій безпеці. Зростання цін на нафту та добрива найсильніше відчули країни, що розвиваються. Для Ірану, чия економіка сильно залежить від експорту нафти, кожен новий виток ескалації стає ще одним ударом по якості життя звичайних громадян.

Що далі: крихке перемир’я чи нова буря

Наприкінці червня 2026 року ситуація залишається вкрай нестабільною. Переговори тривають, але довіра між сторонами практично нульова. Ізраїль досяг значного послаблення іранських військових і ядерних можливостей, однак повністю знищити програму військовим шляхом, на думку багатьох експертів, неможливо. Іран зберігає здатність до асиметричних відповідей і політичну волю до опору.

Можливі сценарії варіюються від відновлення обмеженої ядерної угоди за новим балансом сил до затяжної «холодної війни» з періодичними спалахами або навіть спроб внутрішньої трансформації в Ірані. Для регіону це питання не лише безпеки, а й майбутнього енергетичних маршрутів, міграційних потоків і балансу сил між сунітськими монархіями та шиїтською республікою.

Конфлікт між Іраном та Ізраїлем — це не просто геополітична шахова партія. Це зіткнення двох давніх цивілізацій, двох моделей розвитку і двох наративів виживання, де кожна сторона щиро вважає себе правою. Прості люди в обох країнах втомилися від страху та втрат. Майбутнє покаже, чи зможуть лідери обрати шлях, де сила поступиться місцем хоча б мінімальному взаєморозумінню — або регіон знову опиниться на порозі нової, ще більш руйнівної бурі.