Кандидати в президенти України: лідери громадської думки та перспективи майбутніх виборів

В умовах затяжної війни та дії воєнного стану президентські вибори в Україні залишаються відкладеними, однак громадська думка вже чітко окреслила коло головних фігур, навколо яких розгортатиметься наступна політична кампанія. Володимир Зеленський зберігає позиції лідера завдяки досвіду управління країною в найважчі місяці повномасштабного вторгнення та широкій міжнародній підтримці, хоча втома суспільства й економічні труднощі помітно впливають на його рейтинг.

Валерій Залужний і Кирило Буданов уособлюють нове покоління військових керівників, чия популярність зросла на реальних результатах оборони та сміливих операціях, пропонуючи суспільству образ сильних, рішучих лідерів, здатних об’єднати армію та тил. Петро Порошенко та інші політики з багатим досвідом представляють альтернативу з акцентом на європейську інтеграцію та перевірені управлінські навички, але їхня підтримка залишається більш нішевою.

Політичний ландшафт України сьогодні — це не просто список імен, а відображення глибоких змін: війна переформатувала довіру громадян, висунувши на перший план тих, хто довів здатність діяти в умовах екзистенційної загрози, і водночас загострила питання легітимності, безпеки та майбутнього країни.

Чому вибори президента України досі не відбулися

Конституція України передбачає проведення президентських виборів в останню неділю березня п’ятого року повноважень глави держави. Строк повноважень Володимира Зеленського закінчився в травні 2024 року, однак воєнний стан, запроваджений 24 лютого 2022 року, наклав суворий заборон на будь-які загальнонаціональні голосування. Закон про воєнний стан прямо забороняє проведення виборів, а забезпечити безпеку виборчих дільниць, участь мільйонів військовослужбовців і голосування біженців в умовах постійних обстрілів та ракетних ударів поки що неможливо.

У листопаді 2023 року всі парламентські фракції підписали спільний документ: вибори можуть відбутися не раніше ніж через шість місяців після скасування воєнного стану та ухвалення необхідних законодавчих змін. Робочі групи 2026 року підтвердили: для запуску виборчого процесу потрібне стале припинення вогню, нова нормативна база та гарантії безпеки. Це фактично виключає проведення голосування в 2026 році.

Міжнародні партнери, особливо США, неодноразово порушували питання необхідності демократичної легітимності, однак українська влада та експерти наголошують на пріоритеті перемоги й безпеки громадян. Суспільство в більшості своїй підтримує перенесення виборів: за даними соціологічних досліджень, понад 80 відсотків українців вважають проведення голосування під час активних бойових дій недоцільним. Таким чином, політичний процес сьогодні триває в умовах вимушеної паузи, яка водночас дає час для кристалізації нових фігур і загострює дискусії про наступність влади.

Поточні лідери президентських рейтингів

Незважаючи на відсутність офіційної кампанії, соціологи регулярно вимірюють уподобання громадян. Картина залишається динамічною, але стабільно виокремлюються кілька імен.

Згідно з опитуванням «Соціополіс» (червень 2026 року, серед визначених виборців), Володимир Зеленський набирає 31,2 відсотка, Валерій Залужний — 22,3 відсотка, Кирило Буданов — 14,1 відсотка, Петро Порошенко — 8,6 відсотка, Дмитро Разумков — 7,2 відсотка. Інші опитування (Active Group, SOCIS) підтверджують подібну розстановку з невеликими коливаннями: Зеленський лідирує або перебуває в щільній боротьбі, Залужний стабільно другий, Буданов демонструє впевнене зростання.

Ці цифри відображають не просто симпатії, а глибокий запит суспільства на поєднання управлінського досвіду, військової компетентності та здатності вести переговори про майбутнє без втрати суверенітету.

Рейтинги показують втому від війни, але й високий рівень довіри до тих, хто асоціюється з реальним захистом країни. Другі уподобання часто віддають Залужному чи Буданову, що свідчить про готовність частини електорату Зеленського розглядати військові постаті як природне продовження курсу на перемогу.

Володимир Зеленський: від телевізійного успіху до військового лідерства

Володимир Зеленський увійшов у велику політику 2019 року як людина поза системою — популярний актор і продюсер, чий серіал «Слуга народу» став своєрідним маніфестом антикорупційних сподівань. Його перемога з понад 73 відсотками в другому турі стала одним із найяскравіших прикладів персональної харизми в сучасній українській історії.

Повномасштабне вторгнення перетворило його на символ опору. Знаменита фраза «Мені потрібна бойова техніка, а не поїздка» у відповідь на пропозицію евакуюватися з Києва в лютому 2022 року миттєво облетіла світ і задала тон усій подальшій комунікації. Зеленський провів сотні годин у бункерах і на передовій, особисто відвідував позиції, вів щоденні звернення до нації та домігся безпрецедентної міжнародної коаліції підтримки.

Однак війна, що триває роками, принесла й серйозні виклики. Мобілізаційне законодавство 2024 року спричинило гострі суперечки в суспільстві. Корупційні скандали в оборонних закупівлях і питання прозорості влади підірвали частину довіри. Економіка зазнає колосальних втрат, демографічна ситуація ускладнюється. Зеленський залишається досвідченим переговорником на міжнародній арені, здатним утримувати увагу світових лідерів, але всередині країни дедалі частіше лунають вимоги більшої відкритості та врахування думки військових професіоналів.

Його сильна сторона — здатність зберігати єдність коаліції та міжнародну повістку навіть у найтемніші періоди. Слабкість — накопичена втома електорату та необхідність доводити, що він і надалі найкращий гарант перемоги та відновлення.

Валерій Залужний: генерал, який став національним символом

Валерій Залужний народився 1973 року в невеликому місті Новоград-Волинський Житомирської області. Його шлях — класична військова кар’єра, яка 2021 року привела його на посаду головнокомандувача Збройних сил України. Саме під його керівництвом українська армія зірвала бліцкриг і провела успішну оборону Києва, Харкова та південних регіонів у перші місяці війни.

Спокійний, небагатослівний, із залізною дисципліною, Залужний швидко став для мільйонів українців уособленням професійної армії, яка змогла протистояти багаторазово переважаючому противнику. Його призначення послом у Великій Британії в травні 2024 року після відставки з посади головнокомандувача багато хто сприйняв як тимчасовий відхід від активної політики, однак довіра до нього залишилася однією з найвищих у країні.

Залужний має рідкісне поєднання: військовий авторитет без політичного минулого, репутацію людини, яка не боїться складних рішень, і здатність говорити прямо. В інтерв’ю він дедалі частіше торкається стратегічних питань майбутньої безпеки Європи та ролі України в новій архітектурі. Для частини суспільства він — гарант того, що армія залишиться сильною та незалежною від політичних ігор. Для іншої — потенційний об’єднувач, здатний вивести країну із затяжного конфлікту без втрати обличчя.

Його головна сила — довіра військових і значної частини цивільного населення. Головна невизначеність — готовність і бажання йти у велику політику після закінчення активної фази війни.

Кирило Буданов: розвідник, який вийшов на політичний рівень

Кирило Буданов, народжений 1986 року в Києві, представляє зовсім інший тип лідера — молодого, динамічного, з досвідом спеціальних операцій. З серпня 2020 року він очолював Головне управління розвідки Міністерства оборони, а в січні 2026 року був призначений керівником Офісу президента України.

Під його керівництвом українська розвідка провела низку гучних і ефективних операцій: удари по стратегічних об’єктах у глибині російської території, робота з дронами великого радіуса дії, інформаційні та диверсійні акції, які серйозно вплинули на перебіг війни. Буданов став одним із найбільш упізнаваних військових керівників завдяки відкритим коментарям і харизматичній манері спілкування.

Призначення на ключову адміністративну посаду в Офісі президента дало йому доступ до важелів внутрішньої політики та дипломатії, зберігши при цьому ореол людини дії. Його рейтинг упевнено зростає: молодість, рішучість і асоціація з успішними ударами по противнику особливо резонують із молодою аудиторією та тими, хто втомився від затяжних позиційних боїв.

Буданов уособлює запит на «нове обличчя» — не старих політичних еліт і не лише воєначальників старої школи, а професіоналів, які вміють працювати в умовах високих технологій та асиметричних загроз. Його потенційна слабкість — поки відносно невеликий досвід публічної політики та управління цивільними інституціями в мирний час.

Петро Порошенко та інші претенденти: досвід проти нових викликів

Петро Порошенко, президент у 2014–2019 роках, залишається помітною фігурою завдяки величезному політичному досвіду, бізнес-ресурсам і партії «Європейська солідарність». Саме за його президентства розпочалася масштабна реформа армії, були підписані Мінські угоди та взято курс на євроатлантичну інтеграцію. Однак образ «олігарха» та спогади про поразку 2019 року обмежують його підтримку на рівні 8–11 відсотків.

Серед інших помітних імен — Юлія Тимошенко з її традиційним електоратом, Дмитро Разумков з репутацією поміркованого політика, Андрій Білецький з націоналістичною повісткою, а також постаті на кшталт Сергія Притули чи Олега Усика, які іноді спливають як темні конячки. Олексій Арестович офіційно заявляв про намір брати участь у виборах.

Кожен із них несе свій багаж: хтось — досвід кризового управління, хтось — яскраву медійність, хтось — символіку певних цінностей. Однак жоден поки не демонструє потенціалу обійти трійку лідерів у першому турі.

Порівняння ключових фігур: сильні та слабкі сторони

Щоб наочно побачити розстановку сил, розгляньмо порівняльну таблицю основних претендентів.

Дані таблиці показують, наскільки близькою є гонка і наскільки сильно війна змінила критерії оцінки політиків. Тепер на першому місці не лише програми, а й доведена здатність діяти в умовах екзистенційної загрози.

Що далі: можливі сценарії та виклики для країни

Майбутнє президентських виборів напряму залежить від розвитку подій на фронті та дипломатичного процесу. Якщо вдасться досягти стійкого припинення вогню хоча б на кілька місяців, а парламент ухвалить необхідні закони, вибори можуть відбутися вже восени 2026 або навесні 2027 року. В іншому разі пауза затягнеться, а питання легітимності чинної влади лунатимуть дедалі голосніше як усередині країни, так і за її межами.

Будь-який майбутній президент зіткнеться з колосальними завданнями: завершення війни на прийнятних умовах, масштабне відновлення інфраструктури, повернення мільйонів людей, демобілізація та реінтеграція ветеранів, боротьба з корупцією в нових реаліях, пришвидшена євроінтеграція. Суспільство вимагатиме не красивих гасел, а конкретних результатів — робочих місць, справедливих судів, безпечного неба та впевненості в завтрашньому дні.

Політична Україна сьогодні стоїть на порозі нової епохи. Війна не просто відклала вибори — вона переписала правила гри. Ті, хто зможе поєднати військовий досвід із громадянським баченням, довіру армії з довірою суспільства та стратегічне мислення з емпатією до втомлених людей, отримають шанс повести країну далі. А українці, як завжди, зроблять свій вибір, коли для цього настане безпечний час. Розмова про майбутнє триває — і кожен день війни наближає чи віддаляє момент, коли цей вибір стане можливим.