Штраф за російську музику в Україні: правила 2026 року, реальні суми та як не потрапити в халепу

В Україні з осені 2022 року публічне відтворення музики російських виконавців у кафе, магазинах, транспорті та інших громадських місцях перебуває під суворою забороною. Приватне прослуховування в навушниках удома, в особистому авто з зачиненими вікнами або на закритій вечірці не тягне за собою жодних спеціальних штрафів саме за «російську» приналежність треку. Відповідальність лягає переважно на власників і керівників закладів, а поточний максимальний штраф за статтею 155 Кодексу України про адміністративні правопорушення становить усього 170 гривень — суму, яку великий ресторан може списати як дрібну операційну втрату.

Закон № 2310-IX, ухвалений Верховною Радою 19 червня 2022 року і набрав чинності 7 жовтня того ж року, став частиною ширшої політики підтримки національного музичного продукту та обмеження публічного використання контенту держави-агресора. Він не вводить кримінальної відповідальності і не стосується звичайних слухачів у приватній сфері. Однак навколо теми досі ходить багато міфів: від нібито тюрми за трек у плейлисті до тотальної заборони російської мови. Реальність значно нюансованіша і потребує уважного розбору.

З чого все почалося: культурний щит посеред війни

Повномасштабне вторгнення Росії в лютому 2022 року прискорило процеси, які назрівали роками. Українське суспільство і держава гостро відчули, наскільки глибоко російська поп-культура, кіно й музика проникли в повсякденне життя — від фонового звуку в супермаркетах до плейлистів у таксі. Уже в червні того ж року парламент одним пакетом законів закрив доступ російському музичному продукту в публічному просторі.

Закон доповнив статтю 15 Закону України «Про культуру» прямим забороном. Під обмеження потрапили фонограми, відеограми та музичні кліпи, де виконавцем є співак чи співачка, які мали громадянство Росії після 1991 року. Виняток зробили для тих, хто раніше мав російське громадянство, але на момент смерті або зараз є громадянином України і ніколи не мав російського паспорта. Також під заборону не потрапляють твори, створені до певних дат або ті, що входять до складу фільмів, і ретрансляції іноземних мовників (крім російських).

Окремим пунктом передбачено можливість виключення артистів, які публічно засудили агресію, — такі списки періодично оновлюються. Це не просто бюрократична формальність: закон чітко розділяє «громадянство на момент створення» і особисту позицію людини. Простими словами — якщо виконавець народився в Росії, але все свідоме життя прожив в Україні і не приймав російського громадянства, його треки можуть звучати.

Що саме під забороною і де проходить червона лінія

Публічне виконання, показ, демонстрація і навіть «доведення до загального відома» через будь-які канали зв’язку — формулювання навмисне широке. Воно охоплює:

• Фонову музику в кафе, ресторанах, торговельних центрах, перукарнях і спортзалах.
• Трансляцію в громадському транспорті (автобуси, трамваї, маршрутки).
• Вуличні колонки і заходи на відкритому повітрі, якщо звук чутно стороннім.
• Радіо і телебачення (з застереженнями для ретрансляції).

Не підпадає під заборону прослуховування в особистих навушниках, удома через колонку, у закритому офісі без відвідувачів або в автомобілі з повністю зачиненими вікнами, коли звук не виходить назовні. Якщо ж із машини на червоному світлі чи в заторі голосно ллється російський трек і його чують пішоходи — це вже може кваліфікуватися як порушення громадського порядку за статтею про дрібне хуліганство. Тут штрафують не за «російськість» музики, а за шум і турбування оточуючих.

Важливий нюанс: відповідальність несе не слухач, а суб’єкт господарювання — власник або керівник закладу. Поліція складає протокол за скаргою відвідувача або під час планової перевірки. На практиці суми поки символічні, тому багато закладів продовжують ризикувати, особливо в регіонах, де скарг менше.

Скільки платять сьогодні і чому цифри здаються смішними

Станом на середину 2026 року максимальний штраф за статтею 155 КУпАП за порушення правил надання послуг у сфері торгівлі та громадського харчування залишається на рівні 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — тобто 170 гривень. Це стосується і відтворення забороненого музичного продукту.

Для порівняння: середній чек у хорошому кафе Києва чи Львова легко перекриває цю суму за один вечір. Саме тому законопроєкт № 9547, зареєстрований ще в 2023 році, пропонує радикально підняти планку — від 5100 до 8500 гривень за перше порушення і від 17 000 до 25 500 гривень за повторне протягом року. Ініціатива досі перебуває в комітетах Верховної Ради і не винесена на голосування в сесійний зал.

Прихильники підвищення аргументують: малі штрафи не зупиняють великий бізнес, а символічні суми лише підривають повагу до закону. Противники зазначають, що без ефективного моніторингу навіть великі штрафи платитимуть лише ті, кого впіймали, а селективність створить ґрунт для зловживань. На момент липня 2026 року реальність така: ризикують насамперед малі заклади, де власник сам стоїть за стійкою і не може швидко змінити плейлист.

Автомобіль, двір і «голосно, але вдома»: практичні межі

Багато українців турбуються: а якщо я їду містом з відчиненими вікнами і співаю під російський хіт 2015 року? Формально — якщо звук чутно на вулиці і заважає людям, поліція може скласти протокол за статтею про порушення тиші або громадського порядку. Специфічного «штрафу за російську музику» для фізичних осіб в особистому транспорті немає.

Те саме стосується балкона чи приватного двору. Якщо музика не виходить за межі вашої території і не порушує спокій сусідів — претензій не буде. Але варто пам’ятати: в умовах воєнного стану і підвищеної уваги до публічного простору скарги сусідів чи перехожих можуть спровокувати перевірку. Найкращий захист — здоровий глузд і повага до оточуючих.

Як бізнесу грати безпечно і водночас підтримувати українську сцену

Власникам закладів експерти рекомендують простий алгоритм. Спочатку провести аудит поточного плейлиста: прибрати треки виконавців, чиє громадянство після 1991 року — російське і які не потрапили до винятків. Далі — наповнити простір українською музикою.

Сьогодні це не жертва, а радше виграш: потік українських артистів після 2022 року став потужнішим, ніж будь-коли. Okean Elzy, Jamala, DakhaBrakha, нові імена на кшталт Jerry Heil, Tvorchi, Alyona Alyona — їхні треки чудово працюють і в фоновому режимі, і на голосних вечірках. Багато платформ уже пропонують готові плейлисти «Українська музика 2026» або «Підтримай українське».

Додатково можна використовувати ліцензійні сервіси з фільтрами за країною походження або просто уважно читати описи альбомів. Для великих мереж має сенс укласти договір з українськими правовласниками або асоціаціями, які допомагають з «чистими» плейлистами. Репутаційний бонус теж працює: відвідувачі дедалі частіше відзначають заклади, де звучить лише український і міжнародний контент.

Неочікуваний подарунок заборони: розквіт української музики

Обмеження, запроваджені як захисний захід, несподівано стали каталізатором для локальної індустрії. Стримінгові платформи фіксують багаторазове зростання прослуховувань українських виконавців. З’являються нові фестивалі, колаборації, навіть цілі лейбли, орієнтовані на національний продукт. Музика перестала бути просто фоном — вона стала маркером ідентичності і способом підтримки фронту через донати та концерти.

Багато артистів відзначають, що раніше їхні треки потопали в російському контенті, а тепер кожне прослуховування в кафе чи таксі — це маленький акт культурного суверенітету. Звісно, не все ідеально: деякі жанри (особливо електронна сцена чи нішевий рок) досі шукають баланс, а окремі виконавці з російським корінням, але українською позицією, іноді стикаються з нерозумінням. Тим не менше загальний вектор — у бік розмаїття і сили власного голосу.

Порівняння з російською практикою: авторські права замість культурних заборон

У Росії ситуація дзеркальна, але з іншим акцентом. Там немає заборони на «українську» музику за національною ознакою, зате працює жорстка система захисту авторських прав через РАО і ВОІС. За публічне відтворення будь-якої музики без ліцензії кафе чи магазин може отримати позов на компенсацію від 10 тисяч до 5 мільйонів рублів за одну композицію або адміністративний штраф до 500 тисяч рублів з можливою конфіскацією обладнання.

У 2025–2026 роках уже є прецеденти, коли невеликі кав’ярні в Москві та Санкт-Петербурзі платили по 300–580 тисяч рублів лише за фонову музику зі стримінгу. Різниця в підході принципово інша: в Україні акцент на культурній безпеці та підтримці національного продукту, в Росії — на комерційному захисті правовласників. Обидва механізми працюють, але б’ють по різних больових точках.

Міфи і факти: що справді важливо знати в 2026 році

• Міф: «За російський трек у навушниках посадять». Факт: немає і ніколи не було кримінальної відповідальності за приватне прослуховування.
• Міф: «Штрафують усіх підряд, включно з пасажирами в таксі». Факт: відповідальність на власникові закладу або водієві як суб’єктові господарювання, якщо він транслює музику в салоні без згоди пасажирів (окрема норма для таксі).
• Міф: «Закон забороняє всю російську мову». Факт: заборона стосується лише конкретних музичних творів за критерієм громадянства виконавця/виробника, а не мови як такої.
• Міф: «Законопроєкт уже прийняли і штрафи зросли». Факт: станом на липень 2026 року законопроєкт № 9547 досі не розглянуто в сесійній залі.

Найважливіше — закон працює не як каральний інструмент проти звичайних людей, а як рамка для публічного простору. Він залишає величезну свободу в приватній сфері і водночас підштовхує бізнес і медіа інвестувати в український контент.

У підсумку кожен власник кафе чи водій таксі сьогодні вирішує сам: ризикувати символічними 170 гривнями чи зробити плейлист частиною своєї ідентичності і підтримки української сцени. А слухачі в навушниках можуть спокійно насолоджуватися будь-якою музикою, яка їм подобається, — закон тут на боці особистого вибору. Розмова про це, як і сама українська музична хвиля, явно не закінчиться найближчими роками.