Колаборант — це той, хто йде на угоду з ворогом

Колаборант — це людина, яка свідомо й добровільно співпрацює з окупаційною владою або збройним противником своєї країни, завдаючи їй прямої шкоди. Термін несе в собі важкий моральний заряд: він означає не просто пристосування до обставин, а активний вибір боку ворога. У російській мові слово частіше звучить як «коллаборант» або «коллабораціоніст», а в українській закріпилася форма «колаборант», але сенс залишається одним — зрада інтересів власного народу в умовах війни чи окупації.

Це поняття виникло не вчора. Воно виросло з французького «collaborateur» і набуло сучасного відтінку саме в роки Другої світової війни, коли маршал Петен закликав французів співпрацювати з нацистською Німеччиною. Відтоді колаборант став символом морального падіння, а в законодавстві багатьох держав — кримінальним злочином.

Головна відмінність колаборанта від звичайного мешканця окупованої території полягає в наявності злого умислу та готовності допомагати ворогу, а не просто виживати.

Звідки взялося слово і що воно точно означає

Корінь лежить у латинському «collaborare» — працювати разом. У французькій мові «collaboration» довгий час залишалося нейтральним словом, що позначало будь-яку співпрацю. Перелом стався восени 1940 року. Після поразки Франції маршал Філіпп Петен на зустрічі з Гітлером у Монтуарі виголосив знамениту фразу про вступ «на шлях співробітництва». Від цього моменту «collaborateur» і «collaborationniste» перетворилися на ярлик для тих, хто пішов служити окупантам.

У російській мові закріпилися дві форми. «Коллабораціоніст» звучить більш офіційно й книжно, «коллаборант» — коротше й жорсткіше. Обидва слова позначають одне й те саме: людину, яка зрадила свою країну, працюючи на ворога. Синоніми — пособник, зрадник, квіслінг (за іменем норвезького зрадника Відкуна Квіслінга). Антонім — патріот.

Важливо розрізняти вимушене підкорення й активну допомогу. Учитель, який продовжує викладати математику під окупацією, щоб діти не залишилися без освіти, і чиновник, який добровільно займає посаду в окупаційній адміністрації та проводить референдуми — це різні категорії. Закон і мораль дивляться саме на наявність свідомого вибору та завдану шкоду.

Історичні корені явища

Явище співпраці з ворогом існувало задовго до появи самого терміна. В епоху наполеонівських війн уже траплялися люди, які торгували з противником або допомагали монархістам. Але справжнього масштабу колабораціонізм набув під час Другої світової війни.

У Франції режим Віші під керівництвом Петена не просто змирився з окупацією — він активно брав участь у депортації євреїв, передавав ресурси Німеччині та придушував Опір. У Норвегії Відкун Квіслінг створив уряд, повністю підпорядкований Берліну, і його ім’я стало загальним. У Нідерландах, Бельгії, Словаччині, на території СРСР виникали місцеві адміністрації, поліцейські формування і навіть військові частини, укомплектовані місцевими мешканцями.

На окупованих радянських землях картина була особливо складною. Частина людей ішла в поліцію через голод і страх, частина — з ідеологічних міркувань, ненавидячи радянську владу. Виникли Російська визвольна армія генерала Власова, різні національні легіони, місцеві «самооборони». Після війни багатьох із цих людей засудили, частина втекла на Захід. Історики досі сперечаються про точні цифри, але масштаб явища був значним.

Після 1945 року термін майже не сходив зі сторінок газет. Його застосовували до тих, хто співпрацював із японцями в Азії, до учасників різних диктаторських режимів, а пізніше — до тих, хто допомагав іноземним спецслужбам.

Які форми набуває співпраця з ворогом

Колабораціонізм рідко буває однорідним. Історики виділяють кілька основних типів.

• Політичний і адміністративний. Людина займає посади в окупаційних органах влади, бере участь у створенні «народних рад», проводить «референдуми», видає закони ворожого режиму.
• Військовий. Служба в збройних формуваннях противника, участь у каральних операціях, охорона об’єктів, боротьба з партизанами.
• Економічний. Передача матеріальних ресурсів, організація виробництва для потреб окупанта, торгівля стратегічними товарами.
• Ідеологічний і пропагандистський. Публічна підтримка агресора, заперечення факту окупації, агітація в ЗМІ та соціальних мережах, робота в пропагандистських структурах.
• Побутовий. Надання житла, їжі, інформації про розташування військ або патріотів. Іноді межа між виживанням і зрадою тут стає особливо тонкою.

Після таблиці чи списку завжди важливо підкреслити: ступінь провини залежить від конкретних дій та їхніх наслідків. Людина, яка один раз передала солдатам противника пачку цигарок під дулом автомата, і людина, яка місяцями передавала координати українських позицій, перебувають у різних правових і моральних площинах.

Дані ґрунтуються на матеріалах Вікіпедії та дослідженнях істориків.

Чому люди стають колаборантами

Мотиви рідко бувають чистими. Хтось діє зі страху за своє життя і життя близьких. Хтось бачить в окупантах «визволителів» від попередньої влади. Хтось просто хоче зберегти майно, посаду або отримати нові привілеї. Є й ідеологічні колаборанти — ті, хто щиро поділяє погляди ворога.

Психологи зазначають, що в умовах окупації вмикаються механізми пристосування. Людина поступово звикає до нової реальності, починає виправдовувати свої дії, а потім уже не може зупинитися. Іноді вирішальну роль відіграє образа на власну державу — реальні чи уявні несправедливості минулого.

Водночас історія знає тисячі прикладів, коли люди відмовлялися співпрацювати навіть під загрозою смерті. Партизанські загони, підпільні друкарні, проста допомога тим, хто переховується — усе це вимагало мужності, якої в колаборантів не виявилося.

Як термін звучить сьогодні

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 2022 року слово «колаборант» знову стало частиною повсякденної мови. Український парламент вніс до Кримінального кодексу статтю 111-1, яка детально описує колабораційну діяльність. Під неї підпадають публічне заперечення агресії, зайняття посад в окупаційних органах, передача матеріальних ресурсів, пропаганда та багато іншого.

За даними українських правозахисних організацій та офіційної статистики, до 2024–2025 років було порушено тисячі кримінальних справ. Покарання варіюються від заборони займати певні посади до тривалих термінів позбавлення волі. При цьому правозахисники зазначають, що формулювання закону іноді виходять надто широкими, і виникає ризик притягнення людей, які просто намагалися вижити.

У російському публічному просторі термін теж активно використовується, але часто в протилежному значенні — для позначення тих, хто, на думку мовця, «продався Заходу».

Важливо пам’ятати: юридична кваліфікація та моральна оцінка не завжди збігаються один до одного. Закон дивиться на конкретні дії, суспільство — на наміри та наслідки.

Чим колаборант відрізняється від зрадника і пособника

Зрадник — ширше поняття. Воно охоплює і шпигунів, і перебіжчиків, і тих, хто продає державну таємницю в мирний час. Колаборант — це зрадник саме в умовах окупації чи війни, коли він працює на території своєї країни, допомагаючи ворогу нею керувати.

Пособник може допомагати злочину разово і не займати офіційних постів. Колаборант частіше вбудований у систему окупаційної влади. Квіслінг — уже майже бренд, що позначає голову колабораціоністського уряду.

Ці тонкощі важливі, бо в публічних дискусіях слова часто змішуються. У результаті людина, яка просто залишилася жити на окупованій території, іноді отримує ярлик, який їй не належить.

Колаборант — це завжди вибір. Вибір, який історія, закон і пам’ять народу оцінюють украй суворо. Термін пройшов шлях від нейтрального «співробітництва» до одного з найважчих звинувачень, які можна висунути людині. І чим краще ми розуміємо його сенс, тим точніше можемо розрізняти вимушене виживання і свідому зраду.