БРІКС: голос країн, що розвиваються, у багатополярному світі

БРІКС — це неформальне міжурядове об’єднання одинадцяти держав із динамічно розвиваючимися економіками, яке позиціонує себе як платформу для координації позицій Глобального Півдня з ключових питань світової політики, економіки та безпеки. Група охоплює майже половину населення планети та близько 40 відсотків світової економіки за паритетом купівельної спроможності, пропонуючи альтернативний погляд на реформування міжнародних інститутів, створених після Другої світової війни.

За майже два десятиліття БРІКС еволюціонував від невеликого клубу чотирьох швидко зростаючих ринків до розширеної платформи, де країни з різними політичними системами та рівнями розвитку шукають спільні точки дотику. Об’єднання не має жорсткої структури на кшталт Європейського Союзу чи НАТО, але саме ця гнучкість дозволяє йому залучати нові держави та зберігати актуальність в умовах мінливого балансу сил.

Історія БРІКС розпочалася не з політичного маніфесту, а з аналітичної нотатки британського економіста Джима О’Ніла з Goldman Sachs. У 2001 році він звернув увагу на те, що Бразилія, Росія, Індія та Китай можуть до середини століття суттєво потіснити традиційних лідерів за сукупною економічною вагою. Ідея сподобалася урядам цих країн. Уже в 2006 році міністри закордонних справ чотирьох держав уперше зустрілися на полях Генеральної асамблеї ООН у Нью-Йорку. Точкою відліку офіційної історії став 2009 рік — перший саміт лідерів в Єкатеринбурзі, де обговорювали наслідки світової фінансової кризи та необхідність реформ у МВФ і Світовому банку.

У 2011 році до групи приєдналася ПАР — так з’явилася «П» в абревіатурі. Це рішення надало об’єднанню міжконтинентального характеру та посилило його позиції в Африці. Подальший ривок відбувся у 2023 році на саміті в Йоганнесбурзі: запрошення отримали Єгипет, Ефіопія, Іран, Саудівська Аравія та Об’єднані Арабські Емірати. Аргентина відмовилася, а решта країн увійшли до складу з 1 січня 2024 року. У січні 2025 року повноправним членом стала Індонезія — перша держава Південно-Східної Азії в групі. Таким чином, сьогодні БРІКС об’єднує одинадцять країн.

Країни-учасниці БРІКС у 2026 році

Кожна з цих країн привносить в об’єднання унікальні ресурси, ринки та політичну вагу. Бразилія — найбільша економіка Латинської Америки з величезними запасами сільськогосподарської продукції та прісної води. Росія володіє колосальними запасами енергоносіїв і мінералів. Індія демонструє одні з найвищих темпів зростання серед великих економік та сильні позиції в ІТ і фармацевтиці. Китай залишається локомотивом за обсягом ВВП та промислового виробництва. ПАР представляє інтереси Африканського континенту та має розвинену фінансову систему.

Нові члени додали різноманітності. Єгипет та Ефіопія зміцнили африканський напрямок. Іран і Саудівська Аравія принесли вплив на енергетичних ринках Близького Сходу, хоча їхні взаємні стосунки залишаються складними. ОАЕ стали важливим фінансовим і логістичним хабом. Індонезія додала потужний демографічний та економічний потенціал найбільшої країни Південно-Східної Азії.

Ось як виглядає склад об’єднання на середину 2026 року:

Як влаштований БРІКС і чому він залишається гнучким

БРІКС не має постійного секретаріату та штаб-квартири. Усе будується на щорічному головуванні, яке переходить від однієї країни до іншої в порядку, що відповідає літерам абревіатури. У 2026 році головування належить Індії — саміт планується провести восени. Рішення ухвалюються консенсусом: жодна країна не може нав’язати свою волю іншим. Це водночас і сила, і обмеження формату.

Діяльність групується навколо трьох основних напрямків: політика і безпека, економіка та фінанси, гуманітарні та культурні обміни. Регулярно відбуваються зустрічі міністрів закордонних справ, фінансів, торгівлі, а також профільні форуми — від бізнес-рад до жіночих бізнес-альянсів і академічних платформ. З’явилася навіть категорія «країн-партнерів»: у 2025 році такий статус отримали Білорусь, Болівія, Куба, Казахстан, Малайзія, Нігерія, Таїланд, Уганда, Узбекистан та В’єтнам. Партнерів запрошують на окремі заходи, але вони не беруть участі в ухваленні ключових рішень на рівних з повноправними членами.

Економічна вага та Новий банк розвитку

За даними офіційного порталу головування Індії в БРІКС на 2026 рік, об’єднання представляє 49,5 відсотка населення світу та близько 40 відсотків глобальної економіки за паритетом купівельної спроможності. Темпи зростання ВВП країн БРІКС в останні роки помітно випереджають середньосвітові показники. Це створює реальну основу для збільшення впливу на міжнародній арені.

Одним із найбільш відчутних результатів роботи групи став Новий банк розвитку (НБР), заснований у 2014–2015 роках. Штаб-квартира розташована в Шанхаї, капітал доведено до 100 мільярдів доларів. Банк фінансує інфраструктурні та сталі проєкти в країнах БРІКС та інших державах, що розвиваються. До 2026 року схвалено понад 130 проєктів на загальну суму понад 40 мільярдів доларів — від відновлюваної енергетики до транспортних коридорів і міського розвитку. На відміну від традиційних західних інститутів, НБР робить акцент на рівноправності голосів країн-засновниць і меншій політизації кредитування.

Паралельно розвивається механізм умовного резерву (CRA) обсягом 100 мільярдів доларів — своєрідна «подушка безпеки» на випадок валютних криз. Країни також активно просувають розрахунки в національних валютах, щоб зменшити залежність від долара у двосторонній торгівлі. Повноцінної єдиної валюти БРІКС поки не створено, але робота в цьому напрямку триває.

Ініціативи, які змінюють повсякденність

Окрім фінансових механізмів, БРІКС запустив десятки практичних проєктів: спільні дослідження в галузі штучного інтелекту та супутникового моніторингу, співпрацю в сфері охорони здоров’я та освіти, платформи для обміну досвідом у цифровій економіці. На самітах обговорюють питання продовольчої безпеки, кліматичної повістки та реформи глобальних інститутів — від ООН до СОТ.

Особливо помітний інтерес до розвитку альтернативних платіжних систем і міжбанківських каналів, незалежних від західних інфраструктур. Це не означає повної відмови від долара, але дає країнам більше інструментів для маневру в умовах санкцій чи торговельних війн.

Виклики, які не можна ігнорувати

Незважаючи на вражаючу статистику, БРІКС залишається вкрай різнорідним утворенням. Між Індією та Китаєм зберігаються територіальні суперечки. Росія та низка інших членів мають різні погляди на європейську безпеку. Економічні ваги всередині групи сильно відрізняються — Китай домінує за багатьма показниками. Розширення додало нових суперечностей: інтереси Ірану та ОАЕ, Саудівської Аравії та інших гравців на Близькому Сході не завжди збігаються.

Критики зазначають, що БРІКС поки більше символізує прагнення до багатополярності, ніж реально її втілює. Внутрішня координація з гострих міжнародних питань часто обмежується загальними формулюваннями. Тим не менше саме ця «м’якість» дозволяє групі зберігати широку привабливість — у 2024–2025 роках понад двадцять країн висловили зацікавленість в участі.

Чому БРІКС важливий для всього світу і для України

Для країн, що розвиваються, БРІКС став одним із небагатьох форматів, де їхній голос лунає на рівних з великими державами. Група послідовно виступає за реформу міжнародної фінансової архітектури, більшу представленість Глобального Півдня в керівництві МВФ і Світового банку, а також за справедливіші правила торгівлі.

Для України, яка активно інтегрується в європейський економічний простір, розуміння динаміки БРІКС корисне з кількох причин. По-перше, це величезні ринки зі зростаючим попитом на продовольство, технології та інвестиції — потенційні напрямки диверсифікації експорту та залучення капіталу. По-друге, процеси де-доларизації та розвитку альтернативних фінансових механізмів впливають на глобальні ланцюги постачань і вартість запозичень. По-третє, сама логіка багатополярності, яку просуває БРІКС, змінює правила гри в міжнародних відносинах, де Україна відстоює принципи суверенітету та територіальної цілісності.

БРІКС — це не антизахідний блок і не військовий союз. Це радше спроба великих і середніх держав Глобального Півдня колективно посилити свої позиції в існуючій системі та водночас створити паралельні інструменти співпраці. Наскільки успішною виявиться ця спроба, покаже час і конкретні результати самітів найближчих років. Але вже зараз очевидно: ігнорувати цей процес неможливо — надто велика сукупна вага країн, які в ньому беруть участь.